День рождения поэта

2 июня.

Володимир Барна и Юнна Мориц.

ІСТИННЕ
Шелестять слова
................кронами думок,
І вслухаюсь я
................в мову чарівну,
У душі моїй
................розквітає сад,
І вирує в нім
................вітер новизни.
А кохання квіт
................пурхнув на гілля,
Сколихнув його
................і подавсь у світ,
І озвалась ти
................горлицею враз,
Полетів навстріч
................я на всіх вітрах,
Прийняла нас віть
................з кореня дідів,
Духом пройняла,
................сили додала —
Зрозуміли ми
................істинно-просте:
Лиш з минувшини
................майбуття росте.


МОЙ ПОДВАЛ
Когда мы были молодые
И чушь прекрасную несли,
Фонтаны били голубые
И розы красные росли.

В саду пиликало и пело —
Журчал ручей и цвёл овраг,
Черешни розовое тело
Горело в окнах, как маяк.

Душа дождём дышала сладко,
Подняв багровый воротник,
И, словно нежная облатка,
Щегол в дыхалище проник.

Во мне бурликнул свет, как скрипка,
Никто меня не узнавал, —
Такая солнечная глыбка
Преобразила мой подвал.

С тех пор прошло четыре лета.
Сады — не те, ручьи — не те.
Но помню просветленье это
Во всей священной простоте.

И если достаю тетрадку,
Чтоб этот быт запечатлеть,
Я вспоминаю по порядку
Всё то, что хочется воспеть.

Всё то, что душу очищало,
И освещало, и влекло,
И было с самого начала,
И впредь исчезнуть не могло:

Когда мы были молодые
И чушь прекрасную несли,
Фонтаны били голубые
И розы красные росли.

3 июня родились Павел Гребенюк и Михайло Стрельбицький.

Стихотворение Павла.

* * *
Ни писем, ни звонков, ни эсэмэс -
у добрых фей закончились чернила.
Пуста лаборатория чудес -
надолго этой сказки не хватило.

Где вы, приметы тайного родства?
Их помнят только старые афиши.
Теперь героям не до волшебства.
Они латают сорванные крыши.

Стихотворение Михайла.

* * *
В легкій повітряній ріллі
теж ніби проростає щось-то
і пнеться… до землі… так гостро,
як жита кільчики малі.
Чи встигне ж визріти, до речі,
допоки мружиться копач,
допоки не нахлине вечір,
у розпач надячи, у плач,
у зоряну ріллю холодну,
де… не росте тремтлинка жодна?

На моих часах всё ещё 4 июня и заканчивается ... пора познакомится с поэтом.

Анна Малігон.

* * *
Мовчить весна відбитками лелек.
Мовчить собі сміття в іржавих сотах.
І ми затихли. Ми розбили глек.
Побігла кров на землю, хоч висмоктуй.

Убитий час Тече із вишні клей.
А глек лежить. А ти до біса гордий.
А ти зажив без вікон і дверей,
Щоб не дістали...Але хто пригорне?

Ну, буде в неї тіло, наче шовк.
Ну, раз на рік для тебе щось напише...
Вона за тебе піде.Ну то й що?
Життям для тебе стане...та не більше!

Мені не заболить її фата.
Убитий час. А я живу і досі.
І хтось мені під серцем підроста...
Коли все добре – з’явиться на осінь.

І сипляться потерті імена,
Вони минали. Все ішло, як танок.
І ти минай. Та швидше вже минай!
А я сама лелеку привітаю.

Я загорнусь у затишок гардин,
Аби відбути телефонну тишу...
Згортає час параграфи годин.
Лежать уламки. Клей тече із вишні


ДОТИК ЦЕЙЛОНУ ЧОРНИЙ ДИХАЄ НАД ГУБАМИ

Дотик Цейлону чорний дихає над губами
Дах за вікном як човен мічений голубами

Під маринадом білим квашені тр́ави тр́ави
Милий по вуха в ділі та вкоротив рукава

Наче слова із вати наче з піску реберця
Індії не бувати доки ти не проснешся

Де ж та печаль дівоча? Бабська нудьга повсюди

Підеш на право – топчуть
Підеш на ліво – судять

5 июня. Родился Юліян Шпол.

ПРО СЕБЕ.
Ну, що ж:—прощай!
Сороками стрибають роки,
Цвіте в саду ще молочай
І хитро мружить око.

Я знаю: цівкою печаль
Тобі проллється в серце,
Але не можу я мовчать,
Бо ясно вже тепер це.

Як в давній час, так і тепер
Народи йдуть повками.
І хто живий там? Хто там вмер? —
Рясніє степ круками.

Як і колись, так і тепер
Спадає лист з берези
І стигне сік у жилах верб
Під гострим часу лезом.

Але не в силі перетнуть
І час життя закону:—
Народи класами ідуть,
Любов доходе клону.

Так от:—прощай!
Сороками стрибають роки,
Цвіте в саду ще молочай,
Я... вохко мружу око.

Уже наступило сегодня - 6 июня, когда родился Александр Пушкин

О нет, мне жизнь не надоела,
Я жизнь люблю, я жить хочу,
Душа не вовсе охладела ,
Утратя молодость свою.
Еще хранятся наслажденья
Для любопытства моего,
Для милых снов воображенья,
Для чувств, ..... всего....

О сколько нам открытий чудных
Готовит просвещенья дух,
И опыт, сын ошибок трудных,
И гений, парадоксов друг,
И случай, бог изобретатель…



«Дар напрасный, дар случайный...»

Дар напрасный, дар случайный,
Жизнь, зачем ты мне дана?
Иль зачем судьбою тайной
Ты на казнь осуждена?

Кто меня враждебной властью
Из ничтожества воззвал,
Душу мне наполнил страстью
Ум сомненьем взволновал?

Цели нет передо мною:
Сердце пусто, празден ум,
И томит меня тоскою
Однозвучный жизни шум.

26 мая 1828

7 июня родился Олексій Кацай.

ДОРОГА
На відстань невситенну
крізь безлад перелогу
між мною і землею
утиснулась дорога.

А в темряві обабіч
як закоцюблі мури
миттєвості зліпились
у років кучугури.

І щоби не синицю
а журавля спіймати
не впоперек потрібно
а вздовж її долати.

Щоб десь в опівніч впасти
дрімаючи вже нишком
з окраєчку планети
немов дитина з ліжку.

8 июня.
Родился Степан Алич.

ЗАЧУДОВАНІСТЬ

Я з тих, хто сад садив, а не чекав плодів,
Лиш зачудованість в мені стояла тихо
Та світлий шум дерев манливо кликав
У висоту до сонця з сивих холодів.
І, відігрівшись, мов осінній цвіт
Всміхаюсь, вдячний світові за світ.

9-го июня родился Василь Довжик. Вот как он себя представляет публике:

* * *
Я — поет? Складаю вірші.
Часом кращі, часом гірші.
Я записую про себе
і про декого із вас —
про зірки, про місяць, небо,
про що треба і не треба,
і про вигадану Тебе,
і що я марную час.

В ютюбе нашёл его стихотворение в его же исполнении. Называтся оно "Я НЕ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ".

10 июня.
Борис Сулим.

ДУРНЯМ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ОФІЦІЙНО

Сіяють сонні барви ночі
полів зачесаних чолом.
Розпанахавши прірву сонця,
чужить життям рудий вогонь.

Спинаються на ноги клени,
ричать кресаті береги,
ночей приспаних руки-дебрі
сичать потоками води.

Крилатокрила ніч гойдає
життя усього що живе...
Колосся сонця хмарам сниться
і тихо мох собі росте.

Гуляють ті, хто вдень невидний,
шепочуть, туляться до трав,
а п’яні дурні сплять в перинах,
прогайнувавши все життя.

11 июня. Две поетки.
Алла Тютюнник и Леся Тишковська.

Алла мечтает о Ялте в феврале.

* * *
Ялта --
Я -- ти --
Перекочується під язиком
Слово-галька,
Немов потаємний пароль,
Без якого не пустять до літа,
Без якого не прочитати історію,
Де -- море і ми,
Безтурботні кефалі і ми,
Довірливі птиці і ми,
І багато будинків, дерев і людей,
Причетних до таємниці.
Перекочую під язиком
Наше слово-пароль --
Ялта --
Я -- ти.
Коханий!
Ще ж тільки почався лютий...

Леся. Искал её стихи, и нашёл их на украинском языке. Рядом расположенные комментарии заставили думать, что она пишет по-русски, а кто-то перевёл её поэзию на украинский.

* * *
Я пила тебе,
як дорогоцінне вино -
повільними глотками.
Але ти залишався краплею на дні.

Я пила тебе,
як джерельну воду
у сонячну ніч -
жадібно, не відриваючись.
Але ти йшов геть, не вичерпавшись.

І тоді я сказала:
Навчи мене порожнечі.
І ти випив мене, як повітря.

Сегодня родился Андрій Деміденко, поэт-песняр.




* * *
І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
Заквітаю у веснах, мудрію у літі, тужу восени
І все менше вокзалів і більше причалів,
Чим по ближче життя до зими — сивини.

І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
За водою веслую і проти потоків стрімкої ріки,
Скільки я зустрічаю і скільки втрачаю,
І надії мої - мов святі рушники.

І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
Завжди діти й онуки від мене й до мене як птиці спішать,
Від весни і від літа у осінь причалю,
А на зиму моя не поверне душа.


К сожалению, эту песню на YouTube не нашел.

13 июня.
Четыре поэта.


Лала Багірова.



* * *
У справжній музиці завжди є 
тиша, 
у справжній надії завжди є
безвихідь, 
у справжньому коханні завжди є
байдужість… 

Іноді вся суть ховається навіть не в результаті, 
і головне — зовсім не те, 
питимеш ти через кілька років дорогі лікери у компанії 
не до кінця щирих із собою людей, 
чи розчавлюватимеш тарганів своїми поношеними кедами, 
а те, що колись ти наважився, 
хоча й не відкинувши до кінця сумнівів, 
наважився пустити пісок по вітру, 
і спробувати знайти те, 
що втратив, 
знайти те, що насправді ніколи не належало тобі, 
і навіть тіні його не були твоїми. 

Я беру карту свого міста, 
беру карту своїй держави, своєї частини світу, 
своєї півкулі, 
зрештою, навіть зоряну карту своєї галактики, 
і можливо, якщо намалювати їх усі водночас
на одному плакаті, 
дослухаючись до голосів цих плавних пластичних ліній, 
можливо, тоді я отримаю карту, 
що вкаже, 
де шукати тебе 
поза моїм серцем.

Надія Дичка.

* * *
Заснуть вітри холодні, безголосі… 
Крізь посмішку побачить хтось мій сум… 
А чоловік, що вірить у красу, 
потопить руки у моїм волоссі… 

І скаже тихо, як не знає сам: 
“Все тлінне, тлінне на цім тліннім світі!” 
Ми при житті соромились любити, 
тому й згасають зорі в небесах. 


Тому й не гріє, а вогнем пече 
раптове слово, викресане із болю… 
І вже не втримає чиюсь розбиту долю 
хоча й міцне, але чуже плече.

Анатолий Луговской.

МЕДИТАЦИЯ
 
Как жаль, что не построил русской печки,
А то бы протопил, нырнул в тепло…
И в полумраке, без единой свечки
Мне было бы уютно и светло…
 
Не стану я гадать о смысле жизни,
Его, наверно, и в помине нет…
Пусть за окном с дождем танцуют листья
Меланхоличный свой кордебалет…
 
Я растворюсь в тепле, простом уюте.
Зачем мне знать, что будет через миг?
Кто вспомнит – помните, а если нет – забудьте.
Осенний ветер допоет мой стих.

Четвёртым сегодня Василь Моруга. Для взрослых.

СЕСТРА


Знайомтесь, друзі, це – моя сестра.
Отут вона завжди гостей стрічає,
Отут сумує літніми ночами
І вдень вітри у пелену збирає.
 
Робота в неї ніби й не важка,
Та спробуй день у день, без перестанку.
Вона ж у мене з пелюшок селянка:
Ви чуєте – жорстка її рука.
 
Ну що ж, сестрице, тінь свою стели,
Присядь до нас, ти, певно, притомилась?..
Одна біда, що бігать не навчилась,
А так ми з нею дружніми росли.
 
Було на кашку галасливий люд
Збирався тут – і дітвора, і бджоли.
Ми в піжмурки застукувались тут,
«А в третього» – вона ставала в коло.
 
М’яча вона не буцала:  дівчатко –
Стань в коло чи тримай портфель,
Давала нишком гілку на рогатку,
Але шептала: «Пташеня не встрель!»
 
А що уже по батькові росла,
То всі сусіди в нас її жаліли
І платтячко щороку жовте з білим
Їй дарувала молода весна.
 
Так і живе: без шуму та пригод.
Привітна. Тільки трохи мовчкувата.
Мабуть і нині думає про тата.
А я? – так я ж і не застав його.
 
Він тільки-тільки перейшов бої.
А навесні вкопав у землю тичку.
Акація ота – моя сестричка

По батькові. То ж він садив її.


Для детей.

ЧОМУ Я СПІЗНИВСЯ ДО ШКОЛИ?
(читает Матвій Лукавенко)

14 июня.

Олеся Яремчук.

Заплутаний зимовий преферанс
І ранок, перемотаний на плівку,
І сніг-агностик тихо, як аванс
Ляга на перетоптану бруківку.

І виростають мовчки, як з трави
Залізотонні заспані трамваї,
Будинки, як вечірні хоругви
Своє мовчання сходами тримають.

Весняно, а весни іще нема
І щастя хоч пролилося і бродить,
І що б таке, здавалося, зима?
То просто літо в серце не приходить…

15 июня.

Сергій Злючий.

РЕФЛЕКСІЯ 


ну ось і порожнішає трамвай 
душі яка дісталась тупику вже 
щасливо вік щасливий оминувши 
намацує в кишені прощавай 

вигином рейок ввігнана у мить 
чия там тінь прив`язана до долі 
терпляче не виходить все на колі 
затягнутому дещо вочевидь 

долаючи і простір цей і час 
агов надіє знов ми повертаєм 
та сумно що керує цим трамваєм 
розгубленість пробачте декаданс

И в догонку уходящему 15 июню ещё один поэт.


Наталя Лівицька-Холодна


Проходить час, відходять в вічність друзі
І одцвітає молодости цвіт,
А серце стомлене в смертельній тузі
Шукає знов за щастям давніх літ,
Надходить самота, важка й жорстока,
І давить душу, як безсонна ніч,
Повзе, як гад, вдивляється до ока
І пестить жертву довгим віч-на-віч.

І раптом в темряві ночей зловісних,
В цвинтарній тиші сірих кам'яниць
Ім'я, єдине в світі, громом блисне:
Сім літер, сім палких вогненних лиць.
І серце знов, жива струна нап'ята,
Наллється кров'ю й співом забринить.
Ти вся моя від Дону по Карпати
Й так солодко тобі одній служить!
І знати, що для всіх твій теплий вітер,
Для всіх твого палкого сонця жар,
І в пустці серця сім промінних літер,
Твоє ім'я нести, неначе скарб.

16 июня (вот же ж время летит ...).

Катерина Волошина.

№ 1
 Холодних крапель дотики роси
До босих ніг, захованих у просі.
А ти хоч ненароком попроси,
Ту пам'ять, що заплуталась в волоссі.
 
Проси життя віддати - ось воно!
Картинами мальоване обличчя.
Чи мусить спрага відчинити двічі
Душі напіврозтріскане вікно?
 
Проси журби: задумливі пісні,
Замріяно примружені повіки.
Невпинний біль вкоротить трохи віку.
Ти - образ у колодязі, на дні,
 
Портрет, що намальований дощем,
Відлуння вщент розірваного крику,
Як море: чоловік до чоловіка.
Ховаєш свої крила під плащем.
 
Лиш не проси минулого хвилин,
Не викреслити з серця - ріж із тілом.
Молитва аж до Бога полетіла,
Та на землі лишився часу плин...
 
А може пригадати телефон?
Запрошення, візит на чашку кави,
І голос нижчим став на пів-октави,
І ненавмисним став очей полон.
 
Та вітер дме із чотирьох сторін,
Коли життя на перехресті ліній,
І горизонт довкола зовсім синій.
А ти, як був, під номером один...

Пришло 17 июня. Закончился квартал дней рождений украинских поэтов на этой ветке. Пора готовить квартальный отчет. Отчет пока что не подготовил, а поэт родился.
Поэт детский и взрослый.

Валентин Бичко.
Вот его стих для детей.

* * *
Вже Мариська наша ходить!
Рiк ïй. Iменинниця!
Лиш очима хитро водить.
Туп-туп! — i не спиниться...
Вже Мариська добре ходить —
Легко, вiльно, рiвненько —
I усiх за лапку водить:
Цюцьку,
кицьку,
пiвника.
I берiзоньку за кiску
Тягне —
крекче, топчеться...
Та пручається берiзка,
Ïй ходить не хочеться.

А взрослым - песня "Ой, любов ти ...". Исполняет наш старый знакомый Микола Кондратюк.

ОТЧЕТ.
В отчетном квартале совместными усилиями мы прочитали на нашей ветке и прослушали в youtube произведения 161 автора из Украины, России и Исландии.
Вывод: в Украине плодотворно слагает стихи большое количество поэтов.
18 июня 2013 г.

Отчет составил Фін Глозбі.

Сегодня 18 июня.

Родился Павло Косенко.
Вот строфа из его поэзии:

І знов підкралась осінь… вічність круг магічний
Ще раз завершує у мене на очах.
Ще жар палкий троянд розкішних не прочах,
А іній вже побив їх чар меланхолічний.

19 июня.
У нас молодежь. Молодые поэты.

Григорій Семенчук.

ОДКРОВЕННЯ ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
зустрічі з моїм
колишнім вчителем трудового навчання
даються надто важко
бо я пам'ятаю його усміхнене обличчя 
на фоні станків
 
та останнім часом я зустрічаю його
лише сумного із пивом
як зазвичай він питає мене:
"ну шо Гріша як твоя дєятєльность"
я трохи розповідаю і
задаю аналогічне питання йому
він розповідає мені 
що від нього пішла дружина
що він ще досі працює вчителем
трудового навчання
що в нього часто болять зуби і голова
я пам'ятаю його дружину
вона дійсно була сукою
нагадувала мені Шерон Стоун
з "Основного інстинкту"
вона була блондинкою
не такою гарною
але таким же стерво
 
"Олексій Васильович, - кажу я, 
все буде добре" - і він мені чомусь вірить.
але чому він нас вчив
за все своє життя я не зробив жодної деталі
жодного літачка
жодної дощечки
жодної качалки
і жодної частини фрезерного станка
зате в нас були спільні інтереси
наприклад ми обоє слухали ВВ і Doors
ми обоє любили потриндіти
 
але що тепер лишилось від того
Олексія Васильовича якого я знав
зуби почорніли і нагадували 
порепані піратські прапори
колір обличчя нагадував асфальт після дощу
і взагалі він осунувся
 
та на жаль я не мав що заперечити 
його старості 
бо старість і алкоголізм як відомо
приходять до всіх
як і до таких канонізованих святих
як вчителі трудового навчання


Дарина Березіна.

Синій серпневий запах, 
Рване намисто речень... 
Поміж сьогодні й завтра – 
Кави межа гірка. 
Ходить на чорних лапах 
Дикий бездомний вечір: 
Хочеш – йому наллємо 
Трішечки молока? 

Хочеш – я буду ніжна? 
Трави сплітають стебла… 
В цім недоречнім серпні 
Надто багато сліз… 
Так невмолимо й хижо, 
Так мигдалево-тепло 
Світлом своїм затерплі, 
Дивляться зорі вниз. 

Скоро, вже зовсім скоро 
Місто у зливу кане, 
Душу свою лелечу 
Хижим віддасть вітрам. 
Нам залишилось вчора, 
Каїне мій коханий... 
Дикий нічийний вечір 
Скиглить між чорних брам.

20 июня.

Василь Василашко.

ВІЛЬНОМУ — ВОЛЯ...
— Ал-ло! Спізнюся, жінко, в святі річ...
— Ал-ло! Під ранок жди — не йдуть чомсь ноги...
— Гуляй, мій любий, далі, хоч всю ніч,
Якщо тебе тримає хтось за роги...

Также 20 июня родился

Юрий Визбор.

У нас он споет свою песню "Ночная дорога".

21 июня.
Родилась
Ольга Ільків.


ПОВСТАНСЬКЕ ТАНГО
Поглянь, ось перший сніг…
І мрія біла із недавніх днів,
І вдаль летить з-під стріх
Прядиво дивне із туги і снів…
 
Поглянь у серце, що томиться самітнє
І виглядає тебе із далини…
В своїй скорботі воно таке привітне…
Ах, повернися із срібної імли!
 
Пришли на крилах сну
Завзяття змагу і одчай жаги,
Тугу свою кріпку
І розмах, що не боїться зими!
 
… В годину тиху ти розкажи про мрію,
Що каже нам віддати юність в дар,
І розігріває серця у сніговію,
Вливає в жили нам полум’яний жар!
 
Ми йдем, а гимн в душі
І крок несхитний по тріумф – чи смерть,
Щоби великі дні
Свідчили гідно про кривавий герць!
 
… Одна шалена нас полонила доля
І дарувала любові ніжний квіт.
Чи переможем, чи згинем за волю,
Жить буде вічно порив, заклятий в міт!

21 июня родился

Сашко Ушкалов.


* * *
мені стане часу на небесні гайвеї
запиватиму кайф акварелями
і дивитимусь мовчки в озонові діри
слиною до неба приклеєні
мої леви напевно іще раз повернуться
зваблені запахом жінок і прерій
коли схожий на мене старий п’єро
голубів годуватиме в сквері

И 21-го же июня родился

Виктор Цой.
В исполнении группы Кино - песня "Звезда по имени Солнце".

22 июня.
Родился известный в наших кругах
Владимир Ткаченко
который споет свою песню "Тебя выбираю":

22 июня родился
Микола Побелян.

І брати...
Гніздо-
На кожному
Горісі,
Де можна
Золото
Знайти...
Дуби там
Чоботи знімають,
Коли ступають
У траву-
Мураху кожну
Оминають,
І кожна цяточку
Живу...
І клени там
Не шлють
Прокльонів
У гурт закоханих
Беріз...
Там можна
Взять лице
В долоні-
І не соромитися

Сліз...

23 июня.
Сегодня родилась поэтесса, воспоминание о которой положило начало последним семи страницам нашей ветки.
Анна Ахматова.



Ахматова читает свой стих "МУЗА":








Другой, уже известный нашей ветке, поэт Александр Вертинский споёт (а в некоторых местах расскажет) песню на стихи Ахматовой "СЕРОГЛАЗЫЙ КОРОЛЬ":

24 июня.

Кір’ян Надія.

ПЕРЕБЕРУ, НЕМОВ НАМИСТО…
 
Переберу, немов намисто,
Ці дні, веселі і сумні.
Перефарбую чорне листя —
Зазеленію при вікні.
 
Ці дні, гіркі, немов отрута,
Ці дні, солодкі, мов полин…
Усе забуте-незабуте
Вінчає поминальний дзвін.
 
Оце вікно, таке печальне,
Таке беззахисне давно…
Тут дзвін лунає — поминальний,
І сонце хлюпає в вікно.
 
А я на підвіконні скраю
Листочок свіжий одірву,
І в цю ж хвилину — помираю,
І в цю ж хвилину — ще живу.
 
— Ти ще жива? — пита сусіда.
Ну що йому я відповім?
Мої зелено-чорні віти —

Межа між мертвим і живим.

25 июня.

Володимир Біляїв.

УЧТА МОДЕРНА

Нутро горить, стліває розум, 
Дичіє блазень, джаз пече. 
Нема кінця звабливим позам 
Рожевих стегон і плечей. 

Це джунглів ритуал первісний — 
Спокуси вивчений екстаз. 
Тут похіть духотою висне, 
Кипить в червоножилах сказ. 

Красунь розпусливих кофюри 
Кивають згідливо гостям, 
Бряжчить срібло, хрустять купюри, 
В роздріб купують ніч нестям. 

Байдужі зорі гаснуть в небі, 
Мов від неонових заклять, 
Дріма на розі пізній “кебі” 
І сном гранітним храми сплять.

Кожен раз, заходячи на сторінку Поезії, з острахом вдивляюся в написане: чи не набридло Фіну викладати сюди вірші?  І - є! Нехай не всі мені подобаються і деякі  забуваю через хвилину після прочитання, але  іншими захоплююсь, треті знаю напам"ять ще з юних літ...Є й зовсім мені невідомі імена, які заслуговують на увагу...відкриття, яких без вас, Фіне, сама ніколи б не здобила.
      Велике дякую!

Антошка пишет:

      Велике дякую!

Вашою ласкою.

Антошка пишет:

чи не набридло Фіну викладати сюди вірші?

Хочу довести самому собі, що кожен день народжується поет. Мій пошук обмежений Інетом, а ще більше - часом. Тому іноді доводиться обирати з кількох віршів, а іноді - з кількох рядків. На сьогодні бачу, що таки так, кожен день в нашій країні народжується поет. Також правда, що не можу знайти поезій у деяких поетів, тож викладаю їхні римовані враження.

Антошка, на аватарці той самий "пухнастий муркотунчик у ногах"?